Блог практичного психолога Андрієнко Ірини Вікторівни: 03/17/20

З досвіду роботи практичного психолога в галузі інклюзивного навчання

Сучасні умови життя та діяльності людини в Україні характеризуються кардинальними змінами в сфері економіки, соціальних ситуаціях та освіти. Суспільство висуває нові вимоги до розвитку особистості, зокрема її емоційної сфери – формування ініціативності, сміливості, вміння приймати самостійні рішення, швидко адаптуватися до різних умов. Вирішення цього загального завдання тісно пов’язане з реалізацією Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття), «Діти України», Закону України «Про освіту», в яких визначено, що побудова демократичного суспільства, його розвиток значною мірою залежить від творчості, активності та емоційної стійкості його членів.

Дедалі частіше до загальноосвітніх навчальних закладів приходять діти з особливими освітніми потребами, і питання їх супроводу — на перетині функцій багатьох спеціалістів, кожен із яких діє в межах своєї компетенції. У розв’язанні певних завдань у системі інклюзивної навчання вирішальну роль відіграє, насамперед, психологічна служба кожного конкретного закладу освіти. Моє завдання, як практичного психолога полягає в сприянні розвиткові соціальних умінь, пізнавальної сфери школярів, а також надавати належну моральну підтримку сім’ям дітей. Шкільний психолог є експертом у проведенні як оцінювання розвитку, так і перспектив ситуації найближчого розвитку. В ході роботи мені доводиться розробляти індивідуальні або групові рекомендації для учасників навчально-виховного процесу, брати участь у розробці навчальних планів.

«Говорячи про інклюзію, ми маємо робити набагато більше для того, щоб діти навчались у звичайних класах (групах), ми маємо ізолювати ізоляцію, усунути виключення» (48 сесія ЮНЕСКО, 2008 рік).

Здійснення інклюзивної освіти потребує організації належного психолого-педагогічного супроводу усіх учасників освітнього процесу.

Психолог приймає рішення, які методики включити при діагностуванні, керуючись положенням «Про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.04.2001 р. №330 та використовує корекційні програми рекомендовані Інститутом модернізації змісту освіти (https://imzo.gov.ua/osvita/zagalno-serednya-osvita/korektsiyni-programi/).

Міністерством запропоновано багато корекційно-ровиткових занять для дітей з ООП відповідно до нозологій , але на практиці доводиться адаптувати ці програми до конкретної дитини, яка прийшла до школи навчатись за інклюзивною формою. Весь час доводиться шукати такі інструменти, методики, завдання і вправи, які дійсно будуть ефективні в кожному окремому випадку і для кожної дитини. Одним із таких ефективних засобів роботи з дітьми з ООП я обрала арт-терапію. Арт-терапія – це технологія створення та використання різних видів мистецтва з метою передачі почуттів, емоцій та інших проявів психіки людини, це інструмент для дослідження і гармонізації тих сторін внутрішнього світу людини, для вираження яких слова не підходять. Використання художньо-творчої діяльності – це можливість спостерігати за дитиною в процесі спонтанної творчості, наблизитися до розуміння її інтересів, цінностей, відчути її унікальність

Серед сучасних можливостей подальшого удосконалення реабілітаційних технологій належна увага надається арт-терапії. Арт-терапія – це лікування за допомогою залучення дитини до мистецтв. Використання арт-терапевтичних методів у моїй практиці допомагають дитині з вадами розвитку розширити уявлення про навколишній світ, усвідомити його цілісність та розвинути моторику рук.

Досвід показує, що малювання нетрадиційними матеріалами дозволяє дитині:

• отримувати незабутні позитивні емоції;

• активізувати художній потенціал;

• привчитися до творчості;

• розвивати думки (як ще можна зобразити? як інакше?);

• розвивати самостійність;

• розвивати уявлення;

• розвивати дрібну моторику рук;

• проявити індивідуальність ;

• позбутися психологічних меж, страхів (раптом не вийде так, як потрібно).

Діти в більшості випадків не можуть у вербалізації своїх проблем і переживань. Особливо це значимо для дітей з мовними порушеннями, оскільки їх поведінка більш спонтанна і вони менш здатні до рефлексії своїх дій і вчинків. Їх переживання «виходять» через художнє зображення більш безпосередньо. Такий «продукт» простий для сприйняття та аналізу.

Так у своїй практиці дуже часто використовую розмальовки-антистресори різної тематики або шаблони дитячих мандал. Під час такої роботи дитині легше зняти напругу, повірити у свої власні сили та можливості, а психологу виявити можливу проблему.

При роботі з пластичними матеріалами: пластиліном, глиною чи солоним тістом досягається подвійний ефект, бо діти, які мають слабку моторику рук чи фізіологічні проблеми відповідно до свого діагнозу, можуть розвивати, тренувати м’язи , а також знімати емоційне напруження.

Цікавим і захоплюючим заняттям для учнів є кляксографія, яка допомагає дітям малювати навіть те, що вони малювати зовсім не вміють. Вони дають волю своїй фантазії і малювати все, що підкаже їм уява. Кляксографія допомагає дітям проекспериментувати з фарбами і весело провести час.Техніка кляксографія полягає у використанні звичайної крапельки фарби, в простолюдді відомої як ляпи. У процесі малювання у дітей виходять дуже несподівані зображення, до яких вони домальовують деталі. Такі заняття дають можливість розвивати окомір і координацію рук; розвивати фантазію, творче бачення і уяву, відпрацювати навички роботи з фарбами, пензлями; розвивається старанність; уважність; акуратність.

Заняття, на яких я використовую метод ізотерапії - «Пальчикове малювання», дає можливість дитині розвинути креативність, творчі здібності, знімає бар’єри захисту, розвиває дрібну моторику рук .

Значний ефект для розвитку дрібної моторики досягається з допомогою сипучих матеріалів( крупи , солі, піску)

Використання пісочної терапії, як корекційного фактору, цілком доступно у школі. Цей метод можна розглядати як одну з інноваційних форм психокорекційної роботи з дітьми. За час моєї психологічної практики я маю досвід роботи з дітьми з особливими освітніми потребами і тому зробила висновок, що гра з піском - це ефективний засіб розвитку та самотерапії дитини. Використовую пісочну терапію, яка дозволяє зробити невидимі процеси видимими, а також знімає напругу, тривогу, страхи, стреси. Відновлює спокій, вирішує внутрішні проблеми, налагоджує відносини між однолітками, батьками, вчителями, дитина пізнає свій внутрішній світ, вчиться розуміти себе та свою поведінку. Знаходить шлях яким можна змінити своє життя. Пісочна терапія дозволяє роздивитись, матеріалізувати та повзаємодіяти з невидимими, внутрішніми процесами (емоціями, почуттями т.д.)У своїй роботі активно використовую світловий планшет для малювання піском та кінетичний пісок.

Піддатливість піску пробуджує бажання творити з нього мініатюрну картину світу. Дитина виступає у пісочниці, як творець, один життєвий сюжет змінює другий.

Гра з піском – це натуральний і посильний для кожної дитини вид діяльності. Дитина, часто, словами не може висловити свої переживання, страхи, і тут їй на допомогу приходять ігри з піском. Програючи хвилюючі його ситуації за допомогою іграшкових фігурок, створюючи картину власного світу з піску, дитина звільнюється від напруги. А найголовніше вона набуває безцінного досвіду символічного вирішення багатьох життєвих ситуацій, тому що у справжній казці все завжди закінчується добре!
Перенесення традиційних педагогічних занять у пісочницю дає більший виховний і педагогічний ефект, ніж сталі форми навчання.

По-перше, суттєво збільшується бажання дитини дізнаватися про щось нове, експериментувати та працювати самостійно.

По-друге, у пісочниці суттєво розвивається тактильна чуттєвість, як основа «ручного інтелекту».

По-третє, у іграх з піском більш гармонійно та інтенсивно розвиваються всі пізнавальні функції (сприймання, увага, пам’ять, мислення), а також мова і моторика.

По-четверте удосконалюється предметно-ігрова діяльність, що в подальшому сприяє розвитку сюжетно-рольової гри і комунікативних навичок дитини.

По-п’яте, пісок, як і вода, має можливість «заземляти» негативну енергію, що особливо актуально з «особливими» дітьми.

Психологічна пісочниця є безпечним способом розрядки напруги, вираження агресивних почуттів. Підсвідомі конфлікти та внутрішні переживання дітей легше виражаються за допомогою зорових образів, ніж словами; іноді невербальний засіб виявляється єдиним інструментом, що розкриває і прояснює інтенсивні почуття дитини.

Ігри з піском дозволяють:

У своїй практиці використовую види ігор, які навчають читанню та елементам грамоти дітей з особливими потребами: «Подорож в країну ЛІТЕР», «Піщані написи», «Вималюй літери»

Види ігор на розвиток тактильно-кінестетичної чутливості та дрібної моторики рук: «Відбитки наших рук», «Загадкові сліди», «Що заховано в піску».

Види ігор на розвиток творчих (креативних) дій, знаходження нестандартних рішень: «Заверши малюнок», «Малюємо двома руками», «Піщані візерунки».

Види ігор, які тренують зорово-просторову орієнтацію та мовні можливості: «Наскальні малюнки», «Відгадай-ка», «казковий малюнок».

Види ігор на розвиток емоційного інтелекту: «Намалюй емоцію», « Зміни на позитив», « Намалюй свій настрій», « Веселі смайли».

У дворічній практиці роботи з дітьми з ООП, які навчаються в інклюзивних класах, проводимо виставки досягнень та перемог.

Під час проведення таких заходів діти демонструють роботи, зроблені власними руками і що досить важливо, до таких виставок долучаються всі бажаючі учні школи. Це дозволяє дітям відчути себе повноцінними учасниками навчально-виховного процесу, більш впевнено себе почувати, підвищити свою самооцінку, налагодити позитивну взаємодію з однолітками.

Необхідним етапом в роботі психологічної служби є соціалізація дітей з ООП, створення позитивного мікроклімату в колективі та виховання толерантного ставлення до них. Робота з учнівським колективом, в якому перебуває дитина з психофізичними вадами, направлена на формування толерантного ставлення та позитивних установок щодо взаємодії з учнями, які мають психофізичні вади. Тому одним з першочергових заходів, які плануються - є проведення корекційно-розвиткових занять для учнів школи з виховання толерантного ставлення до дітей особливими освітніми потребами. Особлива увага приділяється тим класам, в яких навчаються такі дітки.

Досить важливим етапом роботи практичного психолога з дітьми з ООП є робота з батьками. Як показує досвід - ефективність роботи підвищується, під час спільних занять дитини з батьками, залучення їх до спільної роботи. Це дає особливий ефект при роботі з самооцінкою та розвитком емоційно-вольової сфери, налагодженню тісної співпраці батьків, дитини, психолога та всієї команди, яка об'єднана одним важливим завданням - забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами.